Довготривалий COVID

Ця вебсторінка містить важливу інформацію про постковідний синдром для пацієнтів і громадськості. Якщо ви – постачальник медичних послуг, див. вебсторінку Ресурси про постковідний синдром для постачальників медичних послуг (англійською мовою).

Що таке довготривалий COVID?

Постковідний синдром може виникнути внаслідок COVID-19. Це хронічне захворювання, тому воно характеризується тривалим перебігом, а також може загострюватись і згодом вщухати. Цей синдром також відомий як «синдром після COVID», «гострі наслідки COVID-19» і «хронічний синдром COVID».

Постковідний синдром – серйозна загроза здоров’ю суспільства, яка зачепила мільйони дорослих і дітей у США. Симптоми тривають щонайменше три місяці й за ступенем тяжкості можуть бути як легкими, так і важкими. У деяких випадках постковідний синдром може призвести до інвалідності.

Постковідний синдром досі досліджено недостатньо, оскільки це захворювання виникло нещодавно. Вірус SARS-CoV-2, який є збудником COVID‑19, уперше виявили у 2019 році. Оскільки дослідження тривають, ми дедалі більше дізнаємося про хворобу.

Симптоми постковідного синдрому

Симптоми постковідного синдрому можуть тривати місяці й навіть роки після зараження коронавірусною інфекцією. Симптоми захворювання бувають різними, їх важко розпізнати й діагностувати.

За даними Centers for Disease Control and Prevention (CDC, Центри контролю та профілактики захворювань) усього налічується понад 200 симптомів (англійською мовою) постковідного синдрому. Вони можуть погіршуватися внаслідок фізичних або розумових навантажень. Найпоширенішими симптомами є такі:

  • втома, яка заважає виконувати повсякденні справи;
  • загальне погане самопочуття, яке складно описати, після фізичних або розумових навантажень (також відоме як нездужання після навантаження) (англійською мовою);
  • туман у голові – тобто проблеми з мисленням і концентрацією уваги;
  • підвищена температура;
  • утруднене дихання;
  • кашель;
  • біль у грудях;
  • прискорене серцебиття (тахікардія);
  • зміни в розпізнаванні запаху та/або смаку;
  • головний біль;
  • порушення сну;
  • тривожність і депресія;
  • запаморочення під час вставання;
  • біль у суглобах і м’язах;
  • поколювання шкіри;
  • біль у шлунку;
  • діарея;
  • закреп;
  • висип;
  • зміни менструального циклу.

У кого може розвинутися постковідний синдром?

У будь-кого, хто хворів на COVID-19, може розвинутися постковідний синдром, навіть якщо перебіг коронавірусної хвороби був безсимптомним. З кожним новим зараженням COVID-19 ризики розвитку постковідного синдрому зростають.

Згідно з опитуванням Household Pulse Survey (англійською мовою) від Census (Бюро перепису населення), станом на вересень 2024 року приблизно 6,2 % дорослих мешканців штату Вашингтон відчували симптоми постковідного синдрому. Крім того, кожна шоста людина з постковідним синдромом повідомляла про значні обмеження в щоденній діяльності.

За даними CDC найбільший ризик розвитку постковідного синдрому мають:

  • жінки;
  • літні особи;
  • особи з хронічними захворюваннями;
  • особи латиноамериканського походження;
  • особи, які важко перенесли COVID-19 або були госпіталізовані під час перебігу хвороби;
  • особи, які не робили щеплення проти COVID-19.

Особи, які потерпають від нерівності в наданні послуг охорони здоров’я, мають вищі ризики негативного впливу постковідного синдрому на здоров’я. Нерівність у наданні послуг охорони здоров’я (англійською мовою) виникає, коли група людей має відмінні від інших показники здоров’я через системні (такі, що впливають на всю систему) і несправедливі причини, яких можна уникнути.

Профілактика постковідного синдрому

Профілактика зараження COVID-19 – найдієвіший спосіб запобігти розвитку постковідного синдрому. Зробивши всі необхідні щеплення проти COVID-19, ви отримуєте найкращий захист від цього вірусу.

Вакциновані особи, які все ж хворіють на COVID-19, мають менші шанси розвитку постковідного синдрому, ніж невакциновані. CDC рекомендують (англійською мовою) використовувати стратегії для запобігання постковідному синдрому, включно зі своєчасною вакцинацією проти COVID.

Серед інших способів профілактики коронавірусної інфекції – носіння маски, покращення циркуляції та фільтрації повітря(PDF) (англійською мовою), часте миття рук із милом, очищення поверхонь, яких часто торкаються, дотримання соціальної дистанції та тестування на COVID-19.

Якщо ви захворіли на COVID-19, захистіть інших від зараження, дотримуючись цих рекомендацій.

Дізнайтеся про вакцинацію від COVID-19

Діагностика постковідного синдрому

Діагностування постковідного синдрому є непростим завданням. Природу деяких симптомів складно зрозуміти. Наразі не існує лабораторних тестів та інструментальних досліджень, за допомогою яких можна встановити наявність постковідного синдрому. Результати діагностичних тестів можуть бути нормальними, навіть якщо пацієнт має постковідний синдром. Постковідний синдром може мати ті самі симптоми, що й інші хронічні захворювання.

Деякі люди, які повідомляють про симптоми постковідного синдрому, перехворіли на коронавірус безсимптомно. Вони не проходили тестування на COVID-19, коли захворіли вперше. Це ускладнює підтвердження наявності в них COVID-19 і може утруднити діагностування. Важливо, щоб ви зробили тест на COVID-19 (англійською мовою) щойно відчуєте нездужання. За потреби його результати можуть використати під час діагностування постковідного синдрому.

Контрольний перелік для консультації з лікарем щодо постковідного синдрому (PDF) (CDC) (англійською мовою)

Нові та діагностовані захворювання

Постковідний синдром може вразити різні системи органів. У пацієнтів можуть бути інші захворювання, які піддаються діагностиці, наприклад автоімунні захворювання та міалгічний енцефаломієліт / синдром хронічної втоми (англійською мовою).

Це означає, що в людей, які перенесли COVID-19, може бути більша ймовірність розвитку нових проблем зі здоров’ям, як-от діабет або хвороби серця. Такі наявні захворювання також можуть загостритися після зараження COVID-19

Життя з постковідним синдромом

Про постковідний синдром досі багато чого невідомо. Хворіти на постковідний синдром або допомагати тому, хто хворіє на нього, може бути непросто. Симптоми захворювання бувають різними. У когось вони можуть бути керованими, а в когось – спричинити інвалідність.

Пам’ятайте, що ви не самі. За даними Centers for Disease Control and Prevention (CDC) приблизно один із чотирьох дорослих із постковідним синдромом повідомляє про обмеження щоденної діяльності. Доєднайтеся до групи підтримки – це допоможе вам почуватися менш ізольовано.

Додаткова інформація:

Просіть про створення умов для пристосування. Умови для пристосування – це зміни, призначені спеціально для адаптації когось або чогось. Симптоми можуть ускладнити або унеможливити певні дії людей, які вони могли виконувати до хвороби. Людині може бути складно виконувати робочі або навчальні завдання. У деяких випадках працедавці та навчальні заклади зобов’язані надати необхідні умови для пристосування відповідно до ваших симптомів.

Див. «Постковідний синдром і права людей з особливими потребами» нижче.

Додаткова інформація:

Бережіть свої сили. Часта втома – поширений симптом, особливо внаслідок розумових або фізичних навантажень. Бережіть сили та робіть часті перерви впродовж дня.

Дізнайтеся більше про правило «4 P», щоби зберегти сили під час постковідного синдрому. 120-066. Плакат «Правило "4 P" для людей із постковідним синдромом». 8,5 × 11. Червень 2023 р. (PDF) (англійською мовою)

Постковідний синдром і права людей з особливими потребами

Постковідний синдром може спричинити фізичні й психічні захворювання та вважається інвалідністю відповідно до Americans with Disabilities Act (ADA, Закон про захист прав громадян США з особливими потребами). Люди з постковідним синдромом захищені законом від дискримінації за ознакою інвалідності. Вони можуть мати право на доцільні зміни в політиці компаній і органів влади (місцевих і федеральних), щоби пристосуватися до життя з обмеженнями, пов’язаними з постковідним синдромом.

У штаті Вашингтон Paid Family and Medical Leave Act (PMFLA, Закон про оплачувану сімейну й медичну відпустку) гарантує оплачувану відпустку для працівників, якщо вони не здатні працювати через свій стан або якщо потребують тривалого лікування чи відновлення у зв’язку з постковідним синдромом.Дізнайтеся більше про подання заяви на участь у програмі Labor & Industries або Paid Family and Medical Leave на вебсторінці Ресурси про постковідний синдром для постачальників медичних послуг (англійською мовою).

Рекомендації щодо постковідного синдрому як інвалідності згідно з ADA (англійською мовою)

Постковідний синдром і вагітність

Вагітні особи або ті, що нещодавно були вагітними, мають більшу ймовірність тяжкого перебігу COVID-19. Хвороба може викликати ускладнення, які впливають на вагітність і розвиток дитини. Washington State Department of Health рекомендує всім людям віком від 6 місяців, зокрема вагітним, зробити щеплення вакциною проти COVID-19. Докладну інформацію про вакцину проти COVID-19 див. за посиланням нижче. Інформація про вакцину проти COVID-19.

У вагітних може розвинутися постковідний синдром. Наразі тривають дослідження щодо впливу постковідного синдрому під час і після вагітності.

Постковідний синдром і молодь

Молодь також може хворіти на постковідний синдром. Молодим людям, у яких спостерігаються симптоми постковідного синдрому, як-от втома та труднощі з концентрацією, може бути складно брати участь у шкільних та інших заходах. Маленьким дітям може бути важко повідомити про свої симптоми.

Діти з постковідним синдромом можуть отримати право на спеціальну освіту, захист або пов’язані із цим послуги відповідно до двох федеральних законів (PDF) (англійською мовою).

Вакцинація молоді проти COVID-19 – найкращий спосіб запобігти розвитку постковідного синдрому в неї. Дізнайтеся більше про вакцинацію тут.

Ресурси для громади

Ресурси для лікарів і працівників закладів охорони здоров’я

Докладну інформацію див. на вебсторінці Ресурси про постковідний синдром для постачальників медичних послуг (англійською мовою).